Вирвані з корінням. Художники з Берліна та України у вигнанні

Євгенія Гавриленко (народилася 1992 року в м. Дніпро, Україна) – кураторка мистецьких проектів. До вимушеної евакуації з України в березні 2022 року через російське вторгнення працювала в Центрі сучасного мистецтва M17 (м. Київ). Навесні та влітку 2022 року її запросили виступити кураторкою на першій пан-Європейській виставці цифрового мистецтва (EDAF), організованій платформою V-Art. У листопаді 2022 року з ініціативи «Deutscher Künstlerbund» вона виступала кураторкою кінопрограми «Як почуваєтеся?» у кінотеатрі «BABYLON» (м. Берлін), де демонстрували роботи українських митців, що розкривають тему життя під час війни. З червня 2022 року виступає запрошеною кураторкою «Kunsthaus Dahlem» (м. Берлін).

Режисер театру Стас Жирков (народився 1986 року в м. Уфа, Башкортостан) приїхав в Україну в п’ятирічному віці, навчався там і був режисером Театру на Лівому березі в Києві до лютого 2022 року. Війна змусила його емігрувати, інакше він мав би лишитися й воювати. Його останню п’єсу «Озброюючись проти моря лих» було показано на заході «Berlin Schaubühne» у вересні 2022 року. Назва – це цитата з монологу Гамлета «Бути чи не бути». Первинно Жирков хотів поставити цю п’єсу Шекспіра в Києві в лютому 2022 року, напередодні вторгнення Росії. Зараз, у вигнанні, він задається питанням – що відбувається з митцями, змушеними взяти в руки зброю, а також що відбувається, якщо вони вирішують цього не робити. ЗМІ написали: «Український режисер театру представив на «Berlin Schaubühne» п’єсу на військову тему, що позбавить вас спокою». Жирков залишив Берлін у січні 2023 року й наразі працює в театрі у Вільнюсі, Литва.

Художниця та графічна дизайнерка Олена Домбровська (народилася 1985 року в м. Одеса, Україна) – відома в Україні художниця. Вона була співзасновницею організації «KNO Kyiv Non-Objective». Коли почалося російське вторгнення, вона залишила Київ та їздила різними європейськими країнами в пошуках нового місця проживання. Хоча всюди, де б вона не була, вона отримувала істотну підтримку та їй пропонували цікаву роботу, вона так сильно сумувала за домом, що після восьми місяців за кордоном вирішила повернутися в Україну – попри страх через війну на її території.

Флейтистка Інна Воробець (народилася в м. Львів, Україна) почала грати на флейті в 10 років. Під час навчання вона грала з гуртом сучасної музики «Meitar Ensemble» в Єрусалимі, Ізраїль. З 2013 та до вступу до «Вухо-ансамблю» в якості флейтистки-солістки, Воробець грала на флейті-пікколо у Львівському симфонічному оркестрі. Вона також була першою флейтою Київського симфонічного оркестру з 2019 по 2021 рік. Інна Воробець отримала кілька стипендій та нагород, у тому числі Стипендію Президента України для молодих митців у 2019-2021 роках, стипендію «Gaude Polonia» у Варшаві 2021 року, Перший приз на Конкурсі сучасної музики 2018 року в Академії музики та танцю Єрусалиму та стипендію «Meitar Ensemble» для видатних студентів.  

Доктор Мартіна Вайнланд вивчала історію мистецтв, німецьку мову та літературу та театрознавство у Вільному університеті Берліна, де захистила докторську ступінь 1989 року. З 1992 по 2017 рік вона була доцентом у «Stadtmuseum Berlin», де пізніше, у 2018-2022 роках, працювала офіцером із культурної спадщини.

Доктор Доротеа Шьоне – історик мистецтва та художній директор «Kunsthaus Dahlem». Вона вивчала історію мистецтва, політологію та філософію в Університеті Лейпцига. Захистила свою докторську ступінь в Університеті Гамбургу 2015 року на тему «Післявоєнний модернізм у Берліні».  

Даяна Маньковська (народилася в місті Одеса, Україна) з чотирьох років почала навчатися танцю в дитячому колективі, після чого продовжила навчання за спеціальністю сучасна хореографія в одному з вишів у Києві. З 17 років, переїхавши до Києва, вона почала інтегруватися в культурний соціум українського сучасного танцю, формувати своє мистецьке мислення та надихатись українськими танцівниками. Зрештою стала частиною творчої групи ПРОcontemporary під керівництвом Галини Пєхі. Після повномасштабного вторгнення Даяна вирушила до Німеччини у пошуках роботи та мистецьких проєктів, стала частиною танцювальної компанії «Of Curious Nature» в місті Бремен, а цього літа стала учасницею La Biennale De Venezia як частина колективу коледжу під керівництвом Вейна МакГрегора.

Танцюристка Валеска Герт (народилася 1892 року в Берліні, померла 1978 року в Кампені, Сілт) виступала за свободу на нонконформізм. Її неймовірна життєва енергія дала їй змогу витримати сім періодів вигнання, доки вона не повернулася остаточно в Німеччину й Берлін 1949 року та не оселилася 1951 року в Кампені-на-Сілті.

Композиторка Джулія Керр, вона ж Джулія Кервей (народилася 1898 року у Вісбадені, померла 1965 року в Берліні) лише починала свою кар’єру, коли загроза переслідування з боку нацистського режиму змусила її з родиною виїхати з Німеччини в лютому 1933 року. Вона змушена була відмовитися від своєї пристрасті, бо їй довелося працювати, допомагаючи родині. Вона змогла відновити свою музичну кар’єру лише за кілька років після завершення війни та після свого повернення в Німеччину.

Художниця по тканинах Анні Альберс (народилася 1899 року в Берліні, померла 1994 в Оранжі, Коннектикут) навчалася у Баухаусі у Ваймарі. Вона зрозуміла своє покликання лише у вигнанні завдяки великим можливостям і свободам Америки. Анні за жодних обставин не хотіла повертатися до Німеччини.